Неділя
18.02.2018
23:03
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Сайт Степанівської ЗОШ І-ІІ ступенів
Головна Реєстрація Вхід
Каталог файлів »
Меню сайту

Категорії розділу
Мої файли [12]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Файли » Мої файли

Розробки уроків
24.04.2017, 12:52

Заняття 1

Тема. Екологія та її місце серед інших дисциплін.

Мета. Розглянути визначення, предмет і завдання екології як науки, її місце серед інших дисциплін; розвивати навички застосування матеріалів інших предметів та вміння систематизувати й використовувати власні знання; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. На які групи можна поділити живі організми?

2. Чи є людина частиною природи?

3. Чи може людина впливати на довкілля?

4. Що може вивчати екологія?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Екологія та її місце серед інших дисциплін.

Розповідь учителя, складання схеми «Місце екології серед інших дисциплін», словникова робота

За розповіддю вчителя учні мають скласти схему, сформулювати та записати визначення терміна «екологія»

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Фронтальне опитування

- Що таке екологія?

- Які основні завдання вирішує екологія?

2. Вправа «Анаграма»

На дошці написані слова, у яких переплутані букви. Учні мають відгадати зашифровані терміни та дати їм визначення.

ЛЕКОГОІЯ, ПУЛЯОПІЯЦ, ЦЕБІНООЗ

V. Підведення підсумків уроку

Вправа «Я запам’ятав»

Учням пропонується назвати те, що найбільше запам’яталося на уроці

VІ. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення «З історії розвитку екології».

 

 

Заняття 2

Тема. Історія розвитку екології

Мета. Ознайомити учнів з історією розвитку екології як науки, розвивати навички застосування додаткових матеріалів та вміння систематизувати й використовувати власні знання; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1 варіант

1. Розкрийте зміст наступних фундаментальних законів екології: «Все пов’язано з усім»; «Все має кудись подітися».

2. Дайте визначення поняттю «екологія».

2 варіант

1. Розкрийте зміст наступних фундаментальних законів екології: «Ніщо не дається задарма»; «Природа знає краще»

2. Дайте визначення поняттю «середовище».

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

Девіз уроку з «розкиданих слів»

Добре, якщо, працювати, ти, гарно, знати, будеш, вмієш.

(Відповідь: Ти будеш добре знати, якщо вмієш гарно працювати)

ІV.Вивчення нового матеріалу

1. Історія розвитку екології (розповідь учителя з елементами бесіди, заслуховуються повідомлення учнів)

Існування цивілізації на нашій планеті нерозривно пов'язано з природними умовами. Вона виникла тоді, коли людина навчилася використовувати вогонь та інші засоби і знаряддя, які дозволяли йому змінювати місце існування. Екологія придбала практичний інтерес вже на зорі людства. Первісна людина, борючись за виживання, повинна була мати певні знання про види тварин, їхні звички, місця проживання.

Вже тоді люди впливали на чисельність і різноманітність тварин і рослин, але відсутність знарядь і навичок полювання не дозволяли їм спустошувати природне середовище. Людина методом проб і помилок накопичувала емпіричні знання про навколишній світ. Люди поступово пізнавали повадки і шляхи пересування тварин, на яких полювали; корисні та шкідливі властивості рослин, особливості їх життєвих циклів і місця зростання; у пошуках сховищ вивчали рельєф місцевості.

В історії розвитку екології можна виділити 3 основних етапи.

 

Учень 1.

ПЕРШИЙ ЕТАП

Зародження і становлення екології як науки (до 60-х рр.. ХІХ ст.). На цьому етапі накопичувалися дані про взаємозв'язок живих організмів із середовищем їхнього життя, робилися перші наукові узагальнення.

Цивілізація виникла тоді, коли людина навчилася використовувати вогонь і знаряддя праці, що дозволили їй змінювати місце існування. Більш ніж за 600 поколінь до нас з'явилося землеробство, яке вирішило майбутнє людства. «Цим важелем,-писав В. І. Вернадський (1925), - людина опанувала всіма живими речовинами на планеті. ... Людина глибоко відрізняється від інших організмів за своєю дією на навколишнє середовище. Це відмінність, яка була велика з самого початку, стала величезною з плином часу ».

Перехід до землеробства і потім до скотарства став кардинальним рубежем в історії людства. Забезпечення продуктами харчування сприяло зростанню народонаселення: до 2500 р. до н. е. населення Землі досягло 100 млн. чоловік. За теорією М. І. Вавілова, найдавніші цивілізації зародилися саме в центрах походження культурних рослин. З розвитком цивілізації розвивалися екологічні пізнання та екологічні проблеми.

Вже до початку нової ери багато древніх цивілізацій гинули через невміле господарювання. Вже в античні часи люди розуміли проблеми, які тeпep називають екологічними.

Для античного періоду характерний напрям у науці, заснований на емпіричних знаннях про природу. У цей же час людина була виділена з природи і поставлена ​​в центр світобудови. Обожнювання природи змінилося антропоцентризмом - людина стала мірою всіх речей.

Слід згадати про легендарного лікаря Авіценну (980 - 1037), який народився і жив у Середній Азії. Його погляди формувалися під впливом Платона, Арістотеля, Гіппократа й інших античних класиків. Світову популярність має його книга «Канон лікарської науки», в якій є розділи про вплив на організм людини навколишнього повітря, місця проживання та пір року.

У XVIII столітті ботанічні та зоологічні спостереження були узагальнені в роботі «Система природи» шведського натураліста Карла Ліннея (1707 - 1778), який розробив основи наукової систематики тварин і рослин.

У Росії шлях еволюційної ідеї прокладав М. В. Ломоносов (1711 - 1765). Він писав, що образ Землі багаторазово змінювався, на місці морів з'являлася суша, і навпаки; земні пласти поступово піднімалися і вигиналися, утворюючи гірські складки, змінювався клімат, змінювалися флора і фауна.

Жан Батіст Ламарк (1744 -1829) - один з найбільших представників науки того часу. У книзі «Філософія зоології» він вперше широко поставив питання про вплив середовища на організми.

 

Учень2.

ДРУГИЙ ЕТАП

Оформлення екології в самостійну галузь знань (60-і рр.. XIX ст .- 50-ті рр.. XX ст.).

Неоціненний внесок у розвиток основ екології вніс Ч. Дарвін (1809-1882). Ключове положення у вченні Дарвіна займає теорія природного відбору в результаті боротьби за існування. Зазвичай виробляється набагато більше живих організмів, ніж може вижити, тому ведеться боротьба за існування або між особинами одного або різних видів, або фізичними умовами життя. Дарвін писав, що кожен організм залежить не тільки від умов середовища існування, але і від всіх інших навколишніх його істот. В результаті природного відбору зберігаються ті організми, в яких відбулися зміни, що дають переваги для існування в даних умовах.

Важливим кроком на шляху становлення екології слід вважати введення в 1877 р. німецьким гідробіологом К. Мебіусом поняття біоценозу. Біоценоз-закономірне поєднання різних організмів, що мешкають в певному біотопі. Біотоп-сукупність умов середовища, в яких мешкає біоценоз (Ф. Даль, 1903).

У 1895 р. датський вчений Є. Вармінг (1841-1924) ввів термін «екологія» у ботаніку для позначення самостійної наукової дисципліни - екології рослин.

Значний внесок зробили в розвиток екології російські вчені А. М. Бекетов (1825 - 1902), Н. А. Северцев (1827 - 1885) та ін.

У самому кінці XIX століття із закликом розгорнути міждисциплінарні комплексні дослідження природних систем виступив видатний російський учений-грунтознавець В. В. Докучаєв (1846 -1903). Саме закономірний зв'язок між «силами», «тілами» і «явищами», між «мертвою» і «живою» природою, рослинними, тваринними та мінеральними царствами, з одного боку, і людиною, її побутом і духовним світом - з другого, і складає сутність пізнання "єства», - вважав він. На початку XX століття оформилися екологічні школи ботаніків, зоологів, гідробіологів, в кожній з яких розвинулися певні сторони екологічної науки: екологія тварин, екологія рослин, екологія мікроорганізмів, екологія комах, екологія озера, екологія лісу і т. п.

Вивчення загальнопланетарних процесів розгорнулося після виходу в світ у 1926 р. книги В. І. Вернадського «Біосфера», де розглянуто властивості «живої речовини» та її функції у формуванні як сучасного лику Землі, так і всіх середовищ життя на планеті (водної, грунтової та повітряної).

 

Учень 3

ТРЕТІЙ ЕТАП

(50-і рр.. XX ст. - до теперішнього часу) Перетворення екології в комплексну науку, що включає в себе науки про охорону природного і навколишнього середовища людини. З суворої науки екологія перетворюється на «значний цикл знання, увібравши в себе розділи географії, геології, хімії, фізики, соціології, теорії культури, економіки ..» (Реймерс, 1994).

У другій половині XX століття почав здійснюватися перехід до розуміння необхідності збереження природної природи і стабільності навколишнього середовища. Усвідомлення важливості цієї проблеми відбулося перш за все в тих країнах, які були великими споживачами енергії та інших природних ресурсів, а тому були основними забруднювачами навколишнього середовища.

В останні роки під тиском погіршення екологічної ситуації в багатьох країнах світу питанням формування нового мислення надається велика екологічна спрямованість на всіх рівнях навчання, а також і виховання людей. Це актуально для життя кожної людини від самого народження і до відходу її з життя. Змінюються лише акценти. У дошкільному віці домінує виховний процес, у шкільному - освітній, а в дорослому - свідомий.

Знаменною подією в розвитку сучасної екології стала Міжнародна конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992). Резолюцією конференції проголошено міжнародні принципи екорозвитку, які стали фундаментальною основою міжнародної стратегії сталого (узгодженого, збалансованого, виваженого) розвитку. Сутність такого розвитку полягає у гармонійних взаємостосунках суспільства і природи, побудованих на принципах невиснажливості, відповідальності, взаємодопомоги.

ІV. Закріплення вивченого

Вправа «Ти – мені, я - тобі»

Учні ставлять запитання з вивченої теми будь-кому з однокласників, але самі обов’язково мають знати відповідь на це запитання. У разі правильної відповіді учень має право поставити своє запитання.

V. Підведення підсумків уроку

Вправа «Я запам’ятав»

Учням пропонується назвати те, що найбільше запам’яталося з вивченого на уроці.

VI. Домашнє завдання

 

Заняття 3.

Тема. Основні методи екологічних досліджень

Мета. Сформувати знання учнів про основні методи екологічних досліджень; розвивати спостережливість, увагу; виховувати любо до природи.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Основні методи екологічних досліджень

Розповідь вчителя з елементами бесіди, словникова робота, робота в зошиті

Для отримання нових фактів та формування гіпотез і теорій сучасна екологія використовує різноманітні наукові методи. Їх можна розділити на дві великі групи — емпіричні та теоретичні. У випадку застосування емпіричних методів екологи працюють із природними об’єктами, визначаючи їх властивості. До таких методів відносять спостереження й експеримент. У ході спостереження дослідник лише реєструє хід природних процесів, не втручаючись у нього. У ході експерименту дослідник активно втручається у природні процеси. Він штучно формує умови, в яких відбувається експеримент.

Основою моделювання є створення певної теорії щодо тієї чи іншої біологічної системи, що містить правила, за якими відбуваються зміни в аналізованих біологічних системах. Після створення такої теорії задаються початкові параметри (тобто визначається початковий стан системи). Потім, зазвичай з використанням потужних комп’ютерів, робиться аналіз — як буде змінюватися система у випадку дії правил висунутої теорії. Результати співставляються з реальними фактами для існуючих біологічних систем.

Моделювання широко використовується в тих ситуаціях, коли проведення реального експерименту неможливе. Так, наприклад, досліджують еволюційні процеси, зміни екосистем у планетарному масштабі тощо.

IV. Закріплення вивченого

Що таке екологія?

Які методи використовує екологія?

Які основні завдання вирішує екологія?

V. Домашнє завдання

 

 

Заняття 4

Тема. Різноманітність середовищ існування організмів. Екологічні фактори середовища існування.

Мета. Поглибити знання учнів про середовище існування, дати характеристику екологічним факторам середовища існування; розвивати логічне мислення, вміння порівнювати, аналізувати; виховувати бережливе ставлення до природи, екологічну культуру.

Обладнання: малюнки

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. «Біологічний бій»

Учні «атакують» один одного термінами, що були вивчені на попередніх уроках.

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

Обговорення вислову «Незнання природи є корінням тих невідомих сил, перед якими так довго тремтів весь людський рід, і тих забобонних віровчень, які були джерелами всіх лих».

П. Гольбах

Учням пропонується висловити свої думки щодо цього вислову. Необхідно підвести учнів до розуміння того, що довкілля, яке оточує кожну живу істоту і людину також, є основою нашого життя. Ми існуємо завдяки довкіллю.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Різноманітність середовищ існування організмів.

Розповідь учителя, словникова робота

Літосфера – тверда оболонка землі. Її верхню частину називають земною корою.

Гідросфера – водна оболонка.

Атмосфера – повітряна оболонка Землі.

Біосфера – оболонка життя на Землі.

2. Заповнення таблиці «Пристосування організмів до умов існування»

Середовище існування

Представники

Пристосування

 

 

 

 

3. Екологічні фактори середовища існування (біотичні, абіотичні, антропогенні)

Розповідь учителя з елементами бесіди, словникова робота, складання схеми

Екологічні фактори – це будь - які умови середовища, які здатні прямо чи опосередковано впливати на живі організми та на характер їх взаємовідносин.

Екологічні фактори

 

Абіотичні Біотичні Антропогенні

Абіотичні – вплив неживої природи на організми та їхні угруповання.

Абіотичні фактори поділяються на:

- кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, вогонь, опади);

- орфографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція);

- геологічні

Біотичні – взаємний вплив одних живих організмів на інші.

Антропогенні – вплив на живу природу життєдіяльності людини

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Гра «Вода, повітря, грунт»

Завдання: правильно назвати тварин (рослин), що живуть у вказаному середовищі. «Повітря» - ластівка, «вода» - сом, «земля» - олень.

2. Гра «Продовжіть речення»

- Наука, яка вивчає взаємовідносини різних організмів із середовищем – це… .

- Серед екологічних факторів виділяють… .

- Риболовля, полювання, сільське господарство – це … фактор.

- Пожежа, виверження вулкана - … фактор.

VІ. Підведення підсумків уроку

Вправа «Незакінчене речення»

- На уроці я дізнався, що…

- Мені особливо сподобалося…

- Цікавим виявилося…

VІІ. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення «Пристосування рослин і тварин до наземно-повітряного середовища життя (випереджувальні завдання)

Категорія: Мої файли | Додав: Степанівка
Переглядів: 45 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • Create a free website
  • uCoz Community
  • uCoz Textbook
  • Video Tutorials
  • Official Templates Store
  • Best Websites Examples