МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Хмельницький обласний інститут післядипломної освіти

Відділ освіти, молоді та спорту Білогірської РДА

Курсова робота на тему:

“Роль директора школи у формуванні педагогічного клімату”

Директора

Степанівської ЗОШ І-ІІ ступенів

Максимчук О.М.

Білогір'я-2014

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Як сьогодення, так і майбутнє окремої школи у великій мірі залежить від уподобань її директора. Жодна успішна технологія не знайде свого розвитку у вчительському колективі, якщо її не буде внутрішньо розділяти та сприймати головний керівник школи. Часто проблеми загострюються ще й тим, що дотепер наше життя пронизують авторитарні форми самоорганізації.

Управляти школою в часи змін дуже важко. Важко ще й через те, що школа – складний живий організм. Учень заходить до класу, сідає за парту, відкриває зошит. Навряд чи замислюється він про те, що сьогодні для нього працюють не лише педагоги, але і технічний персонал, кухарі, медичні працівники, адміністрація… Щодня творчі, фізичні, духовні енергії багатьох людей зливаються воєдино, щоб учень зайшов до класу і сів за парту. Безліч ниток мають переплестися. І нитки ці знаходяться у руках шкільного адміністратора.

Тому роль директора школи у сучасних соціально-економічних реаліях переоцінити важко. Саме він комплектує команду, формулює місію навчального закладу, визначає домінанти діяльності, а головне – "ліпить" імідж своєї школи. Директор школи – це її обличчя, її візитна картка.

Цим обумовлено актуальність обраної тематики.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження ролі директора у формуванні педагогічного клімату.

Для досягнення мети роботи я поставила перед собою наступні завдання:

• розглянути теоретичні аспекти визначення ролі директора в педагогічному колективі;
• визначити загальні вимоги до діяльності директора школи;
• здійснити психолого-педагогічну характеристику особистості директора школи;
• проаналізувати особливості формування педагогічного клімату;
• провести визначення оптимального “портрету” директора школи для створення сприятливого клімату у педагогічному колективі сучасного загальноосвітнього закладу.

Об’єкт дослідження – особистість директора школи.

Предметом дослідження виступають особливості психолого- педагогічної особистості директора школи, які формують сприятливий педагогічний клімат у школі.

Гіпотеза дослідження: своєрідність прояву психолого-педагогічного потенціалу керівника загальноосвітньої школи визначає специфіку педагогічного клімату у школі.

Для розв’язання накреслених завдань використовувались наступні методи: теоретичний аналіз (із використанням вітчизняних і зарубіжних наукових джерел), моделювання, анкетування, бесіди, вивчення ділової документації, експертна оцінка та самооцінка, тестові методики, формуючий експеримент, статистичні методи обробки даних.

Ключові слова: директор школи, керівник, особистість керівника школи, педагогічний колектив, психологічний клімат, управління.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ.

1.1Теоретичні аспекти визначення ролі директора в педагогічному колективі

Директор школи є центральною фігурою педагогічного колективу навчального закладу. Директор здійснює організаційно-управлінську та консультативно-методичну діяльність управління персоналом на засадах освітнього менеджменту за принципами соціальної обумовленості, науковості й компетентності, що вимагає глибокого знання основ педагогіки, психологічної теорії і практики управління.

Сьогодні керівник навчального закладу – це адміністратор, економіст, юрист, маркетолог, піар-менеджер, фахівець з кадрів. І, звичайно, психолог, соціолог, педагог. А ще – людина творча. Креативність мислення – обов`язкова риса будь-якого шкільного лідера.

Високий рівень управлінської культури директора школи характеризується застосуванням демократичного стилю керівництва, створеним у колективі сприятливим соціально-психологічним кліматом, добре розвиненою мережею комунікацій, розвитком творчих здібностей та зростанням професійної майстерності вчителів школи, колегіальним підходом до управління закладом, широким спектром застосування проектних технологій, використанням сучасних технологій управління та формування стратегії розвитку закладу, що ґрунтується на глибокому аналізі кадрового, навчально-методичного й матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу та потреб населення в освітніх послугах. Унаслідок компетентності та творчого підходу до справи директор забезпечує вміле, висококваліфіковане управління навчально-виховним процесом. Під його керівництвом здійснюється прогнозування та системне планування роботи закладу, забезпечується контрольно-аналітична діяльність. З метою оптимальної організації діяльності адміністративно-управлінської ланки керівником розподілено посадові функціональні обов'язки між членами адміністрації з урахуванням їхніх професійних та ділових якостей.

Стрижневим положенням адміністративної діяльності директора школи є ідея про спрямованість управління навчальним закладом на забезпечення динамічного розвитку спеціалізованої школи шляхом перетворення всіх її компонентів й орієнтація на відмову від авторитарних підходів до управління; її реалізація створює основи для демократизації управління навчальним закладом [5, 125].

Глибокі знання основ розвитку навчального закладу та професійна компетентність директора є одним із головних компонентів в управлінні навчально-виховним процесом спеціалізованої школи. Спільна, координована директором освітнього закладу, дієва робота ради школи, піклувальної ради та батьківського комітету є складовою громадсько-державної форми управління. Управління педагогічним і навчально-виховним процесом у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням слов’янських мов базується на основі принципів творчого підходу, ініціативи і співпраці всіх суб'єктів управлінської системи, плановості, демократизації, гуманізації, наукової організації праці, психологічного забезпечення [8, 332].

1. 1. Загальні вимоги до діяльності директора школи.

Керівниками загальноосвітніх навчально-виховних закладів повинні бути ерудовані, авторитетні люди, які мають організаторські здібності, досвід педагогічної діяльності. Прекрасним прикладом такого керівника був директор Павлиської школи В.О.Су­хом­линсь­кий. У книзі “Розмова з молодим директором школи” він писав, що “учителем учителів — а тільки вчитель учителів і є справжнім керівником, якому вірять і якого поважають, — можна стати лише тоді, коли з кожним днем усе більше заглиблюєшся в деталі, в тонкощі педагогічного процесу, коли перед тобою відкриваються все нові й нові грані того, що можна назвати мистецтвом впливу на душу людини”.

Керівник загальноосвітнього навчально-виховного закладу перш за все вихователь педагогічного колективу. Він повинен бути прикладом для педагогічних працівників, добре знати свій предмет, методику його викладання, вміти науково аналізувати роботу кожного педагогічного працівника, колективу в цілому, постійно вдосконалювати свою педагогічну майстерність, прагнути до наукової роботи [9, 79; 80].

Директор середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу призначається і звільняється його засновником або уповноваженим ним органом. Він здійснює керівництво всією діяльністю закладу і несе персональну відповідальність за організацію і якість навчально-виховного процесу, за зміцнення здоров'я і фізичний розвиток учнів, за фінансово-господарський стан закладу.

В першу чергу, коротко розглянемо загальні обов’язки директора школи як керівника навчальним закладом.

Директор загальноосвітнього навчального закладу виконує такі функціональні обов'язки:

• забезпечує реалізацію державної освітньої політики;
• представляє інтереси навчального закладу в державних і громадських органах;
• організовує навчально-виховний процес, здійснює контроль за його ходом і результатами, відповідає за якість і ефективність роботи педагогічного колективу;
• створює необхідні умови для організації позакласної та позашкільної роботи;
• створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, пошуку та застосування ними ефективних форм і методів навчання та виховання;
• за погодженням з радою навчального закладу призначає і звільняє своїх заступників, педагогічних працівників;
• організовує в установленому порядку раціональне використання виділених навчальному закладу бюджетних асигнувань;
• несе відповідальність за свою діяльність перед учнями, батьками, педагогічними працівниками, та загальними зборами (конференцією), засновником, місцевими органами державної виконавчої влади.

Визначені функціональні обов'язки директора навчального закладу суттєво доповнюються у статуті закладу залежно від типу закладу, територіального розташування, складу учнів і особливостей педагогічного колективу, системи роботи з батьками і громадськістю, яка вже склалася, тощо.

Проте на сьогоднішній день ми не можемо говорити про якісне управління усіма навчальними закладами. Не кожен директор у повній мірі відповідає вимогам до керівника навчального закладу, і це є важливою проблемою на сьогоднішній момент.

За своєю природою діяльність керівника школи поліфункціональна. Йому доводиться виступати в ролі адміністратора, дослідника, організатора, психолога, господарника, учителя, суспільного діяча й т.п. Крім того, професійна діяльність директора полімотивована, тобто для досягнення її ефективності необхідна цілісна система мотивів. Причому для кожного керівника, для кожної особистості співвідношення матеріальних, соціальних і духовних мотивів у цій системі буде індивідуальним [3, 60].

1.3.Психолого-педагогічна характеристика особистості директора школи

На сьогоднішній день існує багато досліджень, які визначають, яким має бути добрий керівник. Психолого-педагогічна характеристика особистості керівника є дуже важливим питанням, оскільки саме вона формує, яким буде клімат у середовищі співробітників.

Як показують проведені дослідниками педагогіки дослідження, до особистісних рис керівника школи відносяться:

а) політична зрілість,

б) любов до дітей і до роботи з дітьми,

в) почуття обов’язку і відповідальності,

г) дисциплінованість, працьовитість, працездатність і фізична витривалість,

д) почуття нового й інтерес до нього,

е) енергійність, наполегливість, рішучість, цілеспрямованість,

ж) кмітливість, швидка орієнтація, передбачення можливих реакцій учнів, педагогів, прогнозування подальшого поводження членів педагогічного колективу,

з) спокій і витримка, тактовність, уміння працювати з людьми,

і) привітність, стійкість настрою, мажорний тон, оптимізм,

к) різнобічність, загальна висока культура, приємні манери, культура мови, логічність думки, уміння розподіляти увагу,

д) власний стиль керівництва.

Багато в чому формування педагогічного клімату залежить від індивідуального стилю керівництва директора навчального закладу [8, 332].

Стиль відображає найхарактернішу систему методів, прийомів, засобів діяльності. В управлінській діяльності він виявляється у плануванні, організуванні та контролюванні, прийнятті управлінських рішень, здійсненні комунікації, використанні мотивації. У ньому втілюються унікальність комунікативних можливостей, творча індивідуальність керівника, специфіка колективу, характер відносин із співробітниками [2, 14].

Стиль керівництва — цілісна система засобів комунікації керівника з підлеглими, необхідна для реалізації функцій управління у певних умовах діяльності колективу.

Компонентами стилю керівництва є: значущість для керівника творчої співпраці у колективі, його орієнтація на налагодження міжособистісних стосунків у колективі, врахування індивідуально-психологічних особливостей працівників і соціально-психологічних характеристик колективу, методи впливу на працівників.
Залежно від співвідношення цих компонентів розрізняють демократичний, авторитарний, ліберальний стилі керівництва педагогічним колективом.
Демократичний стиль керівництва педагогічним колективом. Характеризується він децентралізацією влади, налаштованістю керівника радитися з основних управлінських питань із підлеглими; колективним прийняттям рішень; заохоченням ініціативи підлеглих; висловлюванням вимог у формі порад, консультацій; неупередженим контролем, заохоченням самоконтролю та взаємоконтролю; використанням позитивних стимулів. Керівник-демократ підтримує з педагогами та учнями довірливі стосунки, він відкритий, доступний, піклується про згуртованість колективу. У своїй діяльності послуговується принципом “від людини — до роботи”.
Директору школи, який сповідує демократичний стиль керівництва педагогічним колективом, притаманні:
1. Виражена орієнтація на співпрацю, активну взаємодію з колективом у всіх питаннях його життєдіяльності, колегіальність у прийнятті управлінських рішень, уважне ставлення до пропозицій і побажань, урахування досвіду, знань, новаторських підходів учителів, заохочення їхньої самостійності і самодисципліни, стимулювання активності та ініціативи.
2. Надання важливого значення психологічному контакту з кожним учителем, колективом загалом; уважне ставлення до всіх працівників, унеможливлення існування біля себе групи “довірених” осіб, які мають певні “пільги” за його підтримку. Це є передумовою згуртування колективу, сприятливого психологічного клімату в ньому.
3. Партнерство і рівноправність. Керівник не акцентує на проблемі влади, не дотримується “соціальної дистанції” у спілкуванні; сприяє становленню розгалуженої мережі комунікацій у колективі (офіційних і неофіційних, рольових і особистісних, односторонніх і двосторонніх, контактних і безконтактних тощо), не “замикаючи” їх на собі. Це забезпечує оптимальний доступ до необхідної інформації, дає змогу прогнозувати і долати комунікативні бар'єри.
4. Урахування потреб та інтересів кожного працівника, створення максимальних умов для їх задоволення (реалізації матеріально-економічних інтересів, потреб фахової самореалізації та самоствердження, професійного зростання та самовдосконалення), намагання максимально поєднати інтереси справи та інтереси працівників.
У разі “зіткнення” інтересів директор знаходить компромісне рішення (додаткове матеріальне, моральне заохочення, переконання, роз'яснення значущості певної діяльності). Доручаючи справу, він зважає на індивідуально-психологічні, особистісні якості, психологічну сумісність педагогів (загальні та спеціальні здібності, темперамент, характер).
5. Застосування переважно соціально-психологічних методів впливу, зокрема особистого прикладу (“Я зробив би так...”), пояснення (“Це завдання краще виконати так...”), прохання (“Зробіть, будь ласка...”), переконання (“Потрібно зробити, тому що...”), звернення за порадою (“Як Ви гадаєте?”) тощо. Важливе значення має функціонування чіткої загальноприйнятої системи морального і матеріального стимулювання педагогів, дотримання етики службових відносин.
6. Доброзичливе ставлення до критичних зауважень на свою адресу, самокритичність, висока адаптивність до соціальних змін, прагнення до самовдосконалення.
Авторитарний стиль керівництва педагогічним колективом. Йому притаманні централізація влади в руках керівника, одноосібне прийняття і нав'язування управлінських рішень колективу. Основним способом впливу на підлеглих є покарання за невиконання наказів і розпоряджень, реалізацію несанкціонованої ініціативи. Керівник-автократ висловлює свої вимоги у директивній формі (накази, розпорядження, вказівки), намагається контролювати все особисто, використовує негативні стимули — покарання, погрози і застереження, які викликають почуття занепокоєння, тривоги і страху. Його вираз обличчя, мова, пози, інтонація підкреслюють домінуючий стан. Інтереси педагогів він підпорядковує інтересам справи, абсолютизуючи принцип “від роботи — до людини” [3, 55; 56; 57].
Директора школи, якому притаманний авторитарний стиль керівництва, характеризують:
1. Одноосібне вирішення всіх питань життєдіяльності колективу без стимулювання активності, ініціативи працівників, врахування їхніх побажань і пропозицій, знань і досвіду. Перевагу він надає зовнішньому контролю, забезпеченню “залізної” дисципліни, вимогливості.

2. Неуважне ставлення до працівників, їхніх фахових та особистісних проблем, створення біля себе групи “довірених” осіб. Унаслідок цього міжособистісні стосунки у колективі напружені, психологічний клімат у ньому можна охарактеризувати як несприятливий (нездоровий), що особливо помітно в ситуаціях інтенсивної праці, виконання термінових справ.

3. Переважання офіційних та однобічних каналів комунікації (“зверху донизу”), які замикаються на керівникові. Висловлювання керівника безапеляційні, категоричні, навіть агресивні, що породжує комунікативні бар'єри. Дозування, блокування, спотворення інформації відкриває простір для домислів, чуток.
4. Надання переваги меті діяльності, ігнорування потреб та інтересів працівників, використання адміністративних методів. Вдаючись до цього, директор не дбає про умови професійної самореалізації, фахового вдосконалення педагогів, не враховує особистісних якостей, психологічної сумісності, соціально-психологічних особливостей педколективу.
5. Використання переважно командно-наказових методів, недооцінювання морального і матеріального заохочення, порушення етики службових відносин.
6. Агресивне ставлення до критичних зауважень на свою адресу, ігнорування їх, використання санкцій щодо тих, хто критично оцінює його діяльність та особистісні якості, про які він високої думки. Такий керівник педколективу байдужий до нововведень, не дбає про підвищення свого фахового рівня.
Ліберальний стиль керівництва педагогічним колективом. Керівник уникає прийняття вольових рішень, сподіваючись, що все само собою владнається. За такого стилю його діям властиві:
1. Невтручання в роботу педагогів, надання їм можливості виконувати свої функціональні обов'язки на власний розсуд. Керівник не стимулює активності, ініціативи працівників, але і не вимагає звітності, відповідальності за доручену справу. Реальне управління педколективом здійснюють його заступники.
2. Байдужість до налагодження міжособистісних стосунків, формування психологічного клімату в колективі, проблем соціальної адаптації працівників.
3. Уникнення спілкування з підлеглими, ухиляння від їхніх спроб спілкуватися з ним.
4. Незацікавленість у створенні умов для реалізації інтересів працівників, запровадженні нововведень тощо, намагання не помічати неякісної роботи працівників, схильність самотужки розв'язувати складні проблеми.
5. Пасивне невтручання, спостереження, байдужість до критичних зауважень.
Жоден стиль керівництва педколективом не може бути реалізований у “чистому вигляді” [3, 63]. Діям одного і того самого керівника за різних обставин можуть бути властиві різні стилі. Під впливом ситуаційних факторів (особливості колективу, зовнішній і внутрішній впливи, завдання, які доводиться розв'язувати, тощо) відбувається трансформація одного стилю керівництва в інший. Кожен стиль є унікальною, цілісною системою методів, способів, прийомів керівництва, яка суттєво відрізняє одного керівника від іншого[3,64].
Індивідуальний стиль керівництва за структурою є інтегрованою ієрархічно побудованою системою, в якій один або кілька компонентів провідні, домінантні, інші — субдомінантні. Визначають основну стратегію взаємодії керівника з педколективом, “цементують” основу стилю провідні його елементи.